ІХ Регіональний фестиваль пісенно-обрядового фольклору Слобожанщини «Сьогодні Купала, а завтра Івана» 7 липня 2012 року

Звичаї народу – це ті прикмети, по яких
розпізнається народ не тільки в сучасному,
а в його історичному минулому
(Олекса Воропай)
 
 

7 липня 2012 року пройшов ІХ Регіональний фестиваль пісенно-обрядового фольклору Слобожанщини «Сьогодні Купала, а завтра Івана», місце проведення – територія Національного літературно-меморіального музею ім. Г.С. Сковороди, с.Сковородинівка, Золоческого району Харківської області.

Кожен народ, кожна нація, навіть певна соціальна група мають свої звичаї, духовні засади, що існують століттями й на яких тримається культурний світ. Традиційні українські свята, як відомо, мають виражений християнський характер, проте в багатьох святах ніби вплетені дохристиянські елементи, і цьому є пояснення. Природу наші предки звали дуже добре, тому дбали про те, як жити в повній злагоді з нею, як будувати доброзичливі стосунки з божествами, що опікувалися, на їхню думку, природою і самою людиною.

Засновник та організатор фестивалю – Харківський обласний організаційно-методичний центр культури на мистецтва – керівник Тетяна Іщенко.

Фестиваль проходить при підтримці Управління культури та туризму Харківської облдержадміністрації – начальник управління культури і туризму Дмитро Кузнєцов та Національного літературно-меморіального музею ім. Г.С. Сковороди.

Мета фестивалю: збереження і пропагування пісенно-обрядового, танцювального, ігрового фольклорного мистецтва Слобожанщини.

Основні завдання фестивалю:

  • пропагування прадавніх традицій святкування Івана Купала та інших дат весняно-літнього народного календаря;
  • підтримка діяльності аматорських фольклорних гуртів регіону;
  • сприяння розвитку фольклорного жанру, народних ремесел, зеленого туризму;
  • виявляти та залучати до фестивальних заходів нові фольклорні гурти, особливо молодіжні та дитячі, які забезпечать в майбутньому наслідування традиції;
  • популяризація історичних та природних пам’яток краю.

Найважливіше завдання фестивалю – привертання уваги та підвищення зацікавленості виконавців, глядачів та представників влади до раритетних, рідкісних, зникаючих народних традицій, звичаїв, зразків пісенної, танцювальної, ігрової культури, які відходять разом із зникненням покоління носіїв усної традиції (місцевих  мешканців, що народилися до розповсюдження радіо, телебачення, клубної системи).

Актуальне завдання фестивалю – розвиток зеленого туризму та популяризація історичних, музейних та природних пам’яток краю.

Учасники заходу – народні та зразкові аматорські фольклорні колективи, народні інструментальні гурти, солісти-виконавці, дослідницько-виконавські гурти, дитячі та молодіжні фольклористичні колективи регіону, майстри декоративно-ужиткового мистецтва.

Основна тема фестивалю – пісенно-обрядова традиція народного свята «Купала» та близьких до нього за жанром святкових періодів весняно-літнього народного календаря, зокрема «Петрівки» та «Трійці».

Програма підготовлена з урахуванням основних елементів прадавнього способу життя та складається з наступних етапів

Підготовка до свята:

  • плетіння дівчатами та молодицями вінків із зелені та квітів;
  • вирубування купальського дерева, встановлення (вкопування) його на галявині, де відбудеться святкування громади;
  • прикрашання дерева квітами, черешнями, вишнями, стрічками, вінками, цукерками тощо, виготовлення купальських обрядових ляльок («Купайла», «Маринки» з очерету, ганчір’я, горшків);
  • збирання дров, кропиви та складання вогнища, кропивних куп парубочими та дівочими гуртами;
  • готування святкового пригощання – пісних вареників, пиріжків, вишневого відвару).

Святкування:

  • виконання пісень-закличок для збору учасників свята, жартівливих та ліричних петрівчаних та купальських пісень;
  • запалювання вогнища;
  • водіння хороводів коло обрядового дерева, ляльок, вогнища;
  • смакування страв;
  • стрибкові змаганні через вогнище, будяки та купи кропиви;
  • пронесення вулицями села та втоплення у воді обрядового дерева;
  • купання-очищення у воді;
  • пускання дівочих вінків (із свічками чи без) на воду).

Программа  IX Регіонального фестивалю пісенно-обрядового фольклору „Сьогодні Івана, а завтра Купала” 7 липня 2012 року

13.00 – 14.00 Заїзд та реєстрація колективів-учасників фестивалю, народних майстрів

14.00 – Катання на човнах, прогулянки на конях по парку. Концертні виступи фольклорних колективів на майданчиках парку:

14.00 – 18.00 Майданчик «Співоча діброва» концертні виступи фольклорних колективів (початок головної алеї).

15.00- 17.30 Майданчик «Алея майстрів» представлення виробів та проведення майстер-класів (філософська алея).

15.00 – 16.30 Майданчик «Музейні сходи» концертні виступи фольклорних колективів (вхід до музею)

16.00 – 17. 30 Майданчик «Співи під дубом» концертні виступи фольклорних колективів (дуб Сковороди).

16. 00 – 17.30 «Танцювальний майданчик» концертні виступи фольклорних колективів (кінець головної алеї).

16. 00 – 17.30 Майданчик «Ігри під клунею» народні ігри (клуня).

16. 30 – 17.45 Конкурс купальської атрибутики «Купальська традиція»

(центральна частина головної алеї).

18.00 – 20.45 Урочисте відкриття фестивалю. Концертна програма «Сьогодні Купала, а завтра Івана!» (майданчик «Музейні сходи», вхід до музею).

21. 00 – 21. 30 Закриття фестивалю. Майданчик «Купальські хороводи» (галявина біля ставка) – пускання на воду віночків, хороводи навколо багаття на майданчику «Купальські хороводи» (галявина біля ставка). Святковий феєрверк «Купальська квітка».

22.00 – Від’їзд колективів-учасників

 Конкурс-презентація самобутньої купальської атрибутики „Купальська традиція”

Мета: відновлення інтересу до технології виготовлення ляльок, дерев, вінків, інших елементів купальського обряду.

Умови для участі у конкурсі – представлення майстром комплексу купальських обрядових елементів (купальських дерев, ляльок („Маринка“, „Купайло“), дівочих вінків, обрядових страв), що відповідає місцевій традиції.

Для оцінки учасників конкурсу було створено журі –  провідні фольклористи, етнографи та організатори заходу.

Нагородження переможців: Подяки для  учасників фестивалю та Дипломи і призи для переможців конкурсу „Купальська традиція“. 

Загальна кількість відвідувачів фестивалю у 2012 році склала понад 4 тисячі осіб!

До фестивалю можна було дістатися рейсовими автобусами, що рухались з Харкова від м. „Холодна Гора” та м. „23 серпня” за рейсами „Харків-Рогозянка” та „Харків-Золочів”.

Також були організовані туристичні групи для екскурсії від  ОКЗ Харківський обласний туристично-інформаційний центр” та  Центр вільного часу „Ми разом”.

ОКЗ „Харківський обласний туристсько-інформаційний центр” було запропоновано наструпну екскурсіну програму: екскурсія по м.Харків, відвідування святкового заходу „Сьогодні Івана, а завтра Купала”.

 

Івана Купала 7 липня. Традиції та обряди

В Україні Івана Купала святкували майже повсюдно. Первісно купалою, очевидно, називали ляльку або опудало, яких купали – топили у воді, заривали у землю, спалювали. Назва ж «Івана Купала» походить від народного наймення Івана Хрестителя, вшануванням якого православна церква намагалися подолати дохристиянські традиції.

Головні особливості свята: сплетіння вінків, пускання їх на воду, стрибання через вогонь, прикрашання купальського деревця, танці, співання обрядових пісень.

В основі купальських обрядів лежить культ вогню, води і рослинності. Вогонь – символ сонячного світла, яке в ніч на Івана Купала досягає своєї зрілості і набуває найбільшої життєвої сили.

Наші предки вважали, що цієї ночі відбувається весілля бога літнього сонцестояння (Семиярила або Сімагра) з богинею води Даною.

Вінки плели з назбираних до схід сонця городніх і польових квітів. Крім чебрецю, любистку, чорнобривців, сокирок, волошок, у вінки вплітали кропиву і полин як обереги від нечистою сили.

Для обрядового дерева брали найчастіше вербу, подекуди вишню; на Поліссі – сосну або березу, на Полтавщині – чорноклен. Різними були і назви: Купайло, Купайлиця, верба, Марена, гільце, вільце. На Чернігівщині, Сумщині, Полтавщині, крім обрядового деревця, робили ще й солом’яне (інколи глиняне) опудало – Купало, яке спалювали або топили по завершенні свята.

Прибирали купальське деревце стрічками, вінками, квітами. На Звенигородщині купай лицю-деревце прикрашали маленькими віночками з вишень. На Поділлі вербу також розцяцькували вишнями і пригощалися біля неї варениками з вишнями.

Купала святкувала переважно молодь у купальську (іванівську) ніч. Свято поєднувало елементи культу Сонця, аграрної магії, очисних та еротичних обрядів. Увечері хлопці та дівчата збиралися біля обрядового дерева, співали пісень – про кохання, жартівливих, дражливих.

Напередодні парубки розкладали великі купи хмизу на пагорбах, берегах річок, озер, тощо. Запалити ці купальські вогні доручали дідам, які повинні були до вечірньої зорі добути примітивним способом новий вогонь.

Вирили, що стрибаючи через багаття можна позбутися хвороб та впливу злих чарів. Виходячи з того, вдалим чи невдалим виявиться стрибок через вогонь, дівчата й парубки ворожили про своє майбутнє, ранній чи пізній шлюб. За повір’ям, якщо хлопець і дівчина, стрибаючи разом, не роз’єднали над вогнем рук, — це віщувало їм щасливе одруження. Опалення одягу вважалось недоброю ознакою для майбутнього подружнього життя.

Важливу роль у купальських обрядах відігравали колесо як символ сонця та вода – ці стихії порівнювалися з братом і сестрою.

Марена і Купало – основні дійові особи обряду

Марена – лялька у зріст людини, її дівчата виготовляли 6 липня із соломи, вбирали у жіночий одяг, шию прикрашали намистом, на ноги взували сап’янці. На Київщині Марена  — велика гілка вишні з трьома сучками (один для голови, а два для рук). Цю гілку прикрашали квітами, віночками, стрічками, намистом і виносили на  вигін, вправляли в купу принесеного жовтого піску. На Полтавщині Марену звали Марою. Біля неї клали жмут кропиви й босоніж перестрибували через неї. Наприкінці дійства Мару несли до річки і топили, а віночки розвішували на деревах.

Купало – лялька, яку  виготовляли парубки. Вона мала бути  із соломи з людину зростом та зодягнена як чоловік. Вчинивши „самосуд” над мареною, гуртом йшли до Купала, який мав стояти неподалік на пагорбі та спостерігати за діями.

Марена

Програма фестивалю включала біля  концертних 40 номерів – купальські пісні та танці від солістів та колективів на творчих майданчиках фестивалю; конкурс-презентацію самобутньої купальської атрибутики „Купальська традиція“, виставки робіт майстрів декоративно- ужиткового мистецтва. А також обряди, купальські страви, ігри, бойові мистецтва, катання на човнах, прогулянки на конях. І головне кульмінаційне дійство свята – купальські обряди на березі Садового ставку.

Виступи фолькодорних колективів

Майданчик «Співи під дубом»

Олександр Савчук, Харківський Кобзарський цех

«Танцювальний майданчик»

Прогулянки на конях по парку

Майданчик «Алея майстрів» – представлення виробів та проведення майстер-класів (філософська алея)

Концертна програма «Сьогодні Купала, а завтра Івана!» (майданчик «Музейні сходи»)

Продовження святкування

Розпалення вогнища

Розпалював вогнище надміцній юнак, якого поважали в селі. Це була одна з найкульмінаційніших дій. Розгорявся вогонь, хлопці й дівчата бралися за руки, ходили сонцем навколо Купала. Після хороводу організовували ігри. Ловили дівчат, тягли їх до води, обливали. Не відставали від хлопців і дівчата, бо „негоже бути сухому на Купала”.

Згодом починалися ігри біля вогнищ. Спочатку хлопці стрибали (попарно і поодинці), дотримуватись старшинства, потім, коли багаття трохи пригасало, стрибали дівчата.

Очищення вогнем відбувається після, того як перестрибнув через нього тричі.

Якщо парубок стрибнув найяскравіше – гарний урожай на батьківському полі; найспритніше – прибуде здоров’я. Якщо скочив у вогонь – трапиться якесь нещастя протягом року. Якщо зачепив ногою – накличе на родину якісь негаразди.

Коли вдало перестрибують хлопець із дівчиною, то невдовзі поберуться і вік проживуть щасливо. Тому цим іграм, у яких, крім молоді, брали участь чоловіки та жінки, надавалося великого значення.

Майданчик «Купальські хороводи»

із купальським деревцем — Мареною

Фольклорний гурт „Муравський шлях“ Харківського Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва, керівник заслужена артистка України Галина Лук’янець.

Хороводи навколо вогнища

З настанням ночі  догоряли вогнища і перед тим, як їх погасити хлопці, під супровід жалісливих пісень мали втопити або спалити Купала. Залишки вогню заливали водою, а вугілля й попід розмітали навсібіч, бо то все – „амулети для чарів” – поза вогнищем вони не мають своєї сили.

Дівчата пускали віночки на воду. Як правило, дівчата виплітали два віночки – для себе й судженого. Запалювали свічечки і спрямували їх за течією. Якщо віночки плили в парі, то цього року молоді поберуться, коли ж розходилися – не судилося бути разом (або ще рік треба зачекати. Хлопці спостерігали за діями дівчат з іншого берега та кидалі камінці у воду, щоб віночки пливли поруч. А деякі чекали ,коли вони пристануть до берега, щоб узяти віночок собі напам’ять. Таких щасливців називали переємцями.

Невдовзі наставала глибока купальська ніч. Тільки найсміливіші хлопці не полишали левади і відправлялись на пошуки цвітучого папороттю, що зірвати цю таємничу квітку. За  повір’ям, той, хто це зробить, обов’язково знайде скарб і йому відкриються таємниці просвітництва, а руки, які торкнуться квітки, матимуть чудодійну силу.

На Іванову ніч мало хто лягав спати. За народним уявленням цієї ночі все оживає і бенкетує. За народними уявленнями цієї ночі все оживає і бенкетує, з’являються на світ добрі і злі духи.  Цієї ночі можна було зустрітися  і з Ладом – опікуном господарства й роду, почути розмову дерев, трави, струмка. Вважалося, що цілюще зілля цієї ночі має надзвичайно сильні властивості, тому цей день був найкращим для заготівлі лукарських трав. А зранку всією родиною виходили босоніж і ходили по росяній траві, „щоб змити всілякі хвороби”.

Повір’я, пов’язані зі святом Купала

Купальську вербу кидають по грядках огірків на городі – щоб  рясно родили.

Побачиш на Купала досвіткове яскраве сонце – матимеш статки протягом року.

Якщо купальські вогні враз спалахують – село обминуть хвороби, а коли полум’я женеться вгору – на високий урожай.

Якщо дівчина першат набере води в громадській криниці і подивиться на себе – хлопці її любитимуть; до сходу сонця накопає тирлича і змиє ним волосся – вийде заміж за свого любого.

Купальска ніч зоряна – вродять гриби.

День на Купала дощовий – буде неврожай.

Якщо матуся з купальських квітів приготує купелю для свого маляти, то воно ростиме здоровим, розумним, його любитимуть і воно ніколи не хворітиме.

Лагідно проведеш увесь день – цілий рік матимеш добрих друзів.

Катерина Насредінова

ВІДЕО

Фольклорний гурт „Муравський шлях“ Харківського Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва, керівник заслужена артистка України Галина Лук’янець.
MVI_2469 http://www.youtube.com/watch?v=zRZ2_C91uVo
 
Солістка Ізюмського міського палацу культури Лідія Деряга
MVI_2419 http://www.youtube.com/watch?v=cVxpAI0jg2Q
 
Спортивний гурток «КЕМПО» ЦДЮТ № 1 Харківської міської ради, керівник Сергій Жицький
MVI_ 2421 http://www.youtube.com/watch?v=905hZhzmbj0
 
Хороводи
MVI_2481 http://www.youtube.com/watch?v=FkOOvThq2ZQ
 
Запалення вогнища та святковий феєрверк «Купальська квітка».
MVI_2501 http://www.youtube.com/watch?v=27t__MMpBJQ
MVI_2509 http://www.youtube.com/watch?v=-8FPUPxXLJ0
MVI_2510 http://www.youtube.com/watch?v=BrwmdQvCy1w
Список учасників фестивалю „Сьогодні Івана, а завтра Купала 2012”:
http://cultura.kh.ua/uk/news/sentrnews/1430-zavtra-usi-zaproshujutsja-do-skovorodinivki-na-folkfestival-sogodni-kupala-a-zavtra-ivana
 
Використані джерела:
 
Популярне видання «Твоя країна – Україна» енциклопедія українського народознавства (ВД «Школа» Харків, 2009) укладання – Кусайкіна Н.Д
 
Інформація з сайту ООМЦКМ, Сторінка фестивалю: Прес-реліз, Положення та Програма фестивалю
http://cultura.kh.ua/uk/mistetski-zahodi/festival/698-festival-pisenno-obrjadovogo-folkloru-slobozhanschini-sogodni-kupala-a-zavtra-ivana

Обсуждение закрыто.