Творчий вечір Олександри Ковальової «Це я за коником біжу»

6 вересня 2012 року у Харківському літературному музеї відбувся творчій вечір Олександри Ковальової під назвою «Це я за коником біжу». Формат зустрічі – спілкування у неформальній творчій обстановці – поетеси, її прихильників, друзів та колег на літературному поприщі. Творча зустріч поєднала у собі поезію та пісні, створюючи святкову атмосферу вечору. Тут було все — і ностальгічні спогади про минуле, про творчий шлях, підтримка та розуміння близьких духом людей.

Олександра Прокопівна Ковальова —  поетеса, прозаїк, перекладач

Народилася 1948 р. у с. Бондареве Старобільського району Луганської області.

Закінчила факультет іноземних мов Харківського державного університету.

Кандидат філологічних наук, доцент Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди.

Член НСПУ з 1983 року.

Авторка поетичних збірок «Степові озера» (1980), «Обрії» (1988), «На два голоси» (у співавторстві з німецькою поеткою Наду Шмідт, 1998), «Абетка доброти» (2005), «Осіння проща» (2006), «Ходи туди, де спить трава» (у співавторстві з Ольгою Тільною, 2010), збірки прози «Триблаженне дерево» (2008), кількох перекладних книжок.

Авторка літературознавчої праці «Література НДР», перекладів з німецької творів П. Віплінгера, В. Загорки, М. Шваба.

Лауреат премії ім. Костя Гордієнка і трьох премій журналу «Березіль», лауреат обласної премії ім. О. Масельского, літературної премії м. Нюрберга ім. Германа Кестена.

«Чим більше в поетові дитини, тим краще. Дитина завжди літатиме. Й оце її літання і є щастям. Бо в принципі мало в житті справді вартісного. З віком ти розумієш: лише стан душі чогось вартий. Світлі, натхненні моменти, які ти пережив, – оте і твоє. Можна уподібнити їх до намистинок, із яких ти нижеш своє намисто. А решта – суєта суєт» Олександра Ковальова

Відкриття творчого  вечору

Олександра Ковальова

Тетяна Трофименко

Анатолій Перерва

Іринa Мироненко

Ольга Тараненко

В’ячеслав Романовський

Люцина Хворост

Сергій Жадан

Олексій Бенкевич

Ніна Супруненко

Ростислав Мельників

Іринa Скринникова

Сергій Шелковий

Поезія Олександри Ковальової

 «Цей сон сказав, що ти із того краю»

День твій без тебе по вінця повний,
А ти – в стороні, а тебе немає.
Так справді буває, мов хтось приходить
І раптом душу з тіла виймає.

І ти неприкаяний, ти –  причинний.
Усе на світі стоїть, як стояло:
Той – на останнім, а той –  на чільнім
Місці, а ти –  на ріці Каялі.

Ти навіть заплакати не зумієш.
Сльоза – красива чужа перлина.
А ти й не плач, ти прикинься змієм,
Мудрим змієм в період линьки.

Він твердо знає: все переміниться.
З таким знанням торувати легко
Через еклектики поле мінне
Шлях у глухі кути діалектики.

«Це я за коником біжу»

Це я за коником біжу,
зеленим коником у житі.
А ким життя моє прожито, —
не відаю. Не бережу
ніяких спогадів, бо я
стою й від щастя завмираю.
Бо коник зупинивсь і грає.
А в грі його любов моя.

Мій день, блакитний і високий,
весь різноцвіт і різнопах.
Я піший і безкрилий птах.
Мені й літати буде сором,
як коник скінчить свою гру
й безжурно далі пострибає.
Тоді і справді я помру,
бо більш ніде мене немає…

«Птах розпрямляє крила»

Птах розпрямляє крила.
Тріпоче блакитний стяг.
Птаху за свою віру
Не жаль ні крил, ні життя.

Неба високе знамено.
На обрії – птах і я,
Тримаємо, доки не вмерла
Віра, його і моя.

А в кого віри замало,
Стоїть унизу і жде.
Береться з країв туманом
Хисткий і непевний день.

Простору й часу – безмір!
Кого не охопить страх?
Та весело твердь небесну
Тримаємо – я і птах.

Катерина Насредінова

кореспондент видавнцива  Dobryni (Харків)

 

One response to “Творчий вечір Олександри Ковальової «Це я за коником біжу»

  1. Уведомление: Творчий вечір Олександри Ковальової «Це я за коником біжу…» |